Усе Євангеліє побудоване на тому, що Бог приходить, приходить зі Своєю благодаттю і Своїми дарами, приходить несподівано і десь навіть неочікувано. Чи не так само було, коли Адам і Єва вперше відвернулися від Бога, а Він караючи їх, дає їм обітницю — дає надію. І коли ми розгортаємо сторінки перші сторінки Нового Завіту, то нічого, окрім відчуття цієї дармової Божої благодаті ми нічого не можемо сказати, як прославляти Бога.
Пастухи, які просто виконували свою роботу, за рахунок якої вони жили, зустрілися з Ангелом Господнім. Діва Марія, Яка мала Свій план на Своє життя, зустрілася з Архангелом Гавриїлом і стала Матір’ю Бога. Йосиф, якій зовсім не планував їхати у іншу країну і бути батьком для Сина Божого. Те, що у їхнє життя прийшла благодать не мала ніякого підґрунтя у їхньому житті у очікуваннях та сподіваннях.
Але в Святому Письмі і інші приклади, приклади очікування, аж на грані розпачу. Таким був наприклад пророк Авакум, патріарх Симеон, якій перебував у Храмі, коли туди принесли Дитину Ісуса і мав обітницю того, що дочекається; таким був Йоан, якій взагалі прийшов лише для того, щоб говорити про Когось Іншого. Самі пророки були виразом того, що Бог є вірним Своїм обіцянкам, що Він є Джерелом благодаті, а не наші заслуги чи очікування.
Тому усе це “будування” Церкви та Нового Завіту є будуванням на благодаті, на тому, що Бог дає. І не просто дає сили чи здібності для того, щоб ми робили те, що нам хочеться чи ми прагнемо, а Він Сам кличе нас до тої діяльності, яку Йому потрібна. Колись учні хтіли їсти проповідувати туди, де їм здавалося це необхідним, однак Дух направив їх у інше місце. Та і сама історія Церкви свідчить про це. Скільки справ, які ні до чого не привели? І навпаки, ті, які були не прийняті наче Той Камінь, Якій відкинули будівничі, стали потім головним і почали відігравати велику роль у Церкві.
Саме цієї благодаті ми усі так насправді чекаємо. Покладаємося на зусилля своїх рук і не віримо в те, що ми усього досягнемо. Лише чекаємо на допомогу і Волю Того, Якій нас любить. У чому ця благодать? Напевно не знаємо, але віримо, що тим, які люблять Бога усе співдіє на добро.
Лише опорні залишаються ні з чим. Так, Захарія, якій стільки сподівався на диво, коли почув про нього, то не повірив. Так і учні Ісуса, коли Він Воскрес, то багато хто сумнівався; сумнівався, бо не могли повірити попри минулі зневіри і зранення.
І в цьому це певно саме трагедія християнина: він має чекати, сподіватися на благодать, не покладатися на себе та на свої сили. Це певне є тою чеснотою довготерпіння, якою відзначився наш отець у вірі патріарх Авраам: його чекання було найбільшим проявом його віри — він робив нічого сам, очікуючи усього від Бога.
І хоча в певний момент Аврам погодився на те, щоб у нього народився син не від улюбленої Сари, але це все одно не змінило Божих обітниць. Так і наші часті падіння у гріх не є перепоною для Божого Милосердя і Його Любові до нас.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Изучаем Библию: Новый Завет. Т.5 - Николай Погребняк Записывать мысли, возникавшие при чтении Библии или во время молитвы, а также наставления, затронувшие сердце, я начал сразу же, как стал ходить в церковь. Делал это для более глубокого осмысления (пока формулируешь мысль и записываешь её, думаешь над этим откровением или назиданием). За черверть века накопился материал для цикла: \"Изучаем Библию\". Хотя сия книга – не справочник и не сборник проповедей, но всё же она не предназначена для чтения в один присест, как беллетристика, советую пользоваться ей как дополнительным материалом, когда вы будете изучать Библию.
Дневник по книге Бытие - Николай Погребняк Почему Пятикнижие Моисеево (Закон) начинается с рассказа о сотворении мира, ведь, казалось бы, основное предназначение книг Закона – передать народу Израиля свод правил жизни? Книга Бытие охватывает все стороны жизни, деятельности и знаний человека и является Божьим призывом к человечеству.
Сия книга не является ни теологическим исследованием, ни сборником проповедей. Это дневник – размышления, переживания и, главное, откровения, которые я записывал для себя в течение двадцати лет, изучая Священное Писание и книги мужей веры.
Праведность и не праведность в библии. часть вторая - праведность и неправедность в евангелиях - Владимир Молоканов выкладываю вторую часть своей работы по анализу праведности и неправедности в библии. как и в первой части, и во всех последующих, моя цель не дать готовые рецепты обретения праведности и угождения Богу, а показать библейские примеры, чтобы люди стали задумываться, и искать ответы, что же именно для них есть праведность перед Богом, самостоятельно. ведь за ваши жизни отвечать буду не я, а вы, а потому и решение о том, что же такое настоящая праведность в вашей жизни принимать вам. и только вам отвечать за этот выбор
Публицистика : Еще раз о фарисее и мытаре - Николай Николаевич Но сегодня так много лукавства и искажения. Пожалуйста, не лукавьте перед Богом, не нужно представлять себя безусловно безгрешным, как сегодня учат некоторые граждане Кореи. И не нужно стараться быть “достаточно хорошим” для спасения. Бог никогда не примет такой жертвы, ведь жертва уже была принесена.
