***
Чого чекаєш ти? Якої бурі?
Яких вітрів іще ти ждеш?
Поглянь – над нами небо хмуре,
Поглянь – і серце плаче теж…
Здійнялись в серці буревії,
Болючий жаль упав дощем
На очі, сплакані, сумнії
Й зірвав з душі холодний щем.
Ти думаєш – не розумію?
Та ні, повір, я теж така.
Я лиш отримала надію –
І в бурі стихнула ріка.
Ісус промовив вголос лиху:
“Мовчіть, вітри! Дощу, мовчи!
Вітри поснули… Й стало тихо.
І зараз мир в моїй душі.
Ця тиша ясна, мов ті зорі,
Ця тиша вічна, мов світи.
Послухай, Бог тобі говорить:
“Прийди, візьми цю тишу й ти!..
Прийди – й отримаєш надію,
Прийди – і вічно будеш жить!
Прийди, істихнутьбуревії.
Послухай, зупинись на мить…”
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Прочитано 5386 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,6
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Истинные ценности - Тамара Локшина В погоне, за так называемыми "Звёздами" Голливуда, (обязательно быть худыми, выглядеть как они, быть одетыми как они), мы забываем о том, что давно служим собственному телу..."Культ красоты" вытеснил из нашей жизни, радость, довольство и благодарность Богу за то, что Он создал нас такими, как мы есть. Мы учим этой истине наших детей, но часто не служим им примером. Может быть поэтому наши подростки впадают в депрессию, глядя на себя в зеркало... То, что мы говорим - одно, а то, что мы делаем - совсем другое.
Поэзия : Знакомство - Калеников Прохор Я в воплях изливал души пронзенной муки
И горько повторял, метаясь как больной:
«Что делать буду я? что станется со мной?» А.С.Пушкин.
Если раньше мне били в морду, то теперь вся в крови душа. Сергей Есенин. Это Духовное обрезание У.в. Братья и Сестры!
